На честь Бориса Едуардса в Одесі встановлено меморіальну дошку в провулку Ляпунових, а вулицю Писарєва в Київському районі перейменовано на його честь.

Борис Едуардс народився 27 травня 1860 року в Одесі в родині британського підданого Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, яка мала козацькі корені з Полтавщини. Він отримав початкову художню освіту в Одеській малювальній школі (1876–1881), де його навчав професор міланської Академії мистецтв Луїджі Іоріні.

У 1885 році, перед навчанням у Парижі, Борис організував першу в історії Одеси персональну виставку скульптури. У Франції він продовжив навчання в Академії Жюльєна, працюючи в студіях відомих майстрів, і створив портрет Луї Пастера.

Критики відзначали: «Едуардс — один з небагатьох художників, які сміливо зображують людське тіло».

У 1899 році до 15-річчя своєї творчої діяльності він провів значну виставку в зимовому саду Воронцовського палацу. Його роботи також експонувалися на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та в Салоні В. Іздебського (1909–1910) в Одесі, Києві та Ризі.

Борис заснував першу в Україні бронзову ливарню для втілення масштабних скульптурних задумів. Він також був співзасновником Одеського літературно-артистичного товариства (1897) та музею витончених мистецтв (1899).

Його родовід являє собою справжній роман: британське, українське, ірландське, іспанське та турецьке коріння. Його прадід був комендантом фортеці Гібралтар. Едуардс міг успадкувати землю на Манхеттені, але обрав мистецтво.

У 1918 році він очолив Одеське художнє училище, що допомагав реорганізувати у вищий навчальний заклад. Того ж року відбулася його остання виставка — понад 80 робіт, що підсумовували 35-річну творчість.

У 1919 році він емігрував на Мальту, де створив Меморіал на честь загиблих мальтійських героїв.
Помер 12 лютого 1924 року, похований на острові Мальта.